Hryhory LOHVYN (1910-2001) was prominent Ukrainian scientist, historian of Art and Architecture. He studyed Ukrainian Architecture of 11-18 centuries, painting, graphik art, monumental painting. The most popular of his books is "Ukrainian Art" (1963), "Up to Ukraine" (1968), "The st. Sophia of Kyiv" (1971), "From the Deeps" (1990). He was the participant of the fundamental academical works "The Sketches of the History of Architecture of Ukraine" (1957), "The History of Ukrainian Art" (1967), "The Universal History of Architecture" (1972).
|
ЛОГВИН Григорій Никонович (22.05.1910—07.03.2001) — архітектор, мистецтвознавець, аквареліст, фотограф. Засл. діяч мист-в України (1996), засл. архітектор України (1999). Почесний член Укр. академії арх-ри. Батько Ю.Логвина. Н. в с. Косівка (нині село Олександрійського р-ну Кіровогр. обл.) в сел. родині. Освіту здобув у Харків. худож. ін-ті (1931—34), Харків. ін-ті інженерів комунального госп-ва (1934—36) та Моск. ін-ті образотворчих мист-в (1938—41). Працював викладачем, архітектором-практиком. Від 1947 і до останніх днів життя — наук. співробітник НДІ теорії та історії арх-ри і містобудування в Києві. Дослідив і обміряв сотні архіт. пам’яток по всій Україні. 1948 захистив канд. дис. «Архітектурний комплекс у Зимно». У ній довів, що в 15 ст. в Україні сформувався тип «оборонних церков» і відбулося перенесення дерев’яної конструкції залому в мурування, що мало вирішальне значення для подальшого розвитку укр. арх-ри. У докторській дис. «Украинское искусство 1240—1540 гг.» (1968) дослідив становлення та тенденції розвитку укр. мист-ва, яке ґрунтувалося на засадах естетики європ. Передвідродження й стало провісником гуманістичного реалістичного мист-ва укр. Відродження 16—17 ст.
Автор понад 200 наук. публікацій, путівників і книг, які ілюстрував власними фотографіями. Досліджував укр. арх-ру, малярство, графіку, скульптуру. Особливу увагу приділив укр. мист-ву та арх-рі доби бароко, розвитку архітектурно-мистецьких шкіл у 17—18 ст. Остання його праця присвячена Софійському собору в Києві, у ній визначено та проаналізовано особливості почерку майстрів мозаїк і фресок собору, обґрунтовано дату спорудження собору — 1017/1019—1030.
Був одним із засновників та організаторів Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, Музею нар. арх-ри та побуту України в с. Пирогово в Києві, а також одним з ініціаторів видання «Історії українського мистецтва (у 6-ти томах)».
1992 наук. рада Наукового товариства імені Шевченка нагородила його Медаллю ім. М.Грушевського.
Лауреат Держ. премії України ім. Т.Шевченка (1993), премії Фундації Т. і О. Антоновичів (1996), премії «Визнання» (2000).
Твори/праці: Украинское искусство Х—ХVIII веков: Очерк. М. 1963; Киев: Очерк. М., 1960, 1967, 1982; Чернигов. Новгород-Северский. Глухов. Путивль. М., 1965, 1980; По Україні: Стародавні мистецькі пам’ятки. К., 1968; Софія Київська: Альбом (рос., укр., англ., франц. та нім. мовами). К., 1971; Украинские Карпаты. М., 1973; З глибин: Давня книжкова мініатюра ХI—ХVIII ст. К., 1974; Український середньовічний живопис. К., 1976 (у співавт.); Украина и Молдавия: Справочник-путеводитель. М., 1982, 1987; З глибин: Гравюри українських стародруків ХVI—ХVIII століть. К., 1990; Собор святої Софії в Києві. К., 2001.
Література: Григорій Никонович Логвин — найстаріший співробітник НДІТІАМ. В кн.: Теорія та історія архітектури і містобудування: Збірник наукових праць на честь Г.Н. Логвина, вип. 3. К., 1998; Основні наукові праці Г.Н. Логвина. Там само; Вечерський В. Він творить «літопис світу». «Людина і влада», 2000, № 3—4.
Н.Г. Логвин.
Текст статті: Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2009. - 790 с.: іл.
|
